Вівторок, 19.03.2024, 07:08
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Мій сайт

Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всего ответов: 99
Статистика

Всего онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

Найпоширеніше  порушення трудового законодавства  - підміна трудових відносин договорами ЦПХ.

Найпоширеніше  порушення трудового законодавства  - підміна трудових відносин договорами ЦПХ.

 

        В українському законодавстві існує два види відносин, що передбачають виконання певного обсягу роботи і, відповідно, оплату праці. Одні з них регулюються Кодексом Законів про працю (далі КЗпП) і виникають після укладення трудового договору між роботодавцем (юридичною або фізичною особою) і працівником. Інші регулюються Цивільним Кодексом України (далі ЦКУ) і виникають після укладення цивільно — правового договору між замовником (фізичною або юридичною особою) і виконавцем. Останнім часом роботодавці  все частіше стали вдаватися до останньої форми трудового найму. Та  при застосуванні договорів цивільно-правового характеру у відносинах з працівниками необхідно розуміти головні відмінності такої угоди від трудової, а головне – розуміти відповідальність за підміну понять трудового договору на цивільно-правовий. Адже частиною 2 статті 265 КЗпП передбачена фінансова відповідальність з приводу фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), яка  складає 30 мінімальних зарплат , в 2018 році - це 111 690 грн. за  кожного працівника.

     Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

         Своєю чергою, цивільно-правовий договір — угода між підприємством й особою на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Тобто, фактично, за цивільно правовим договором фізична особа може виконувати разові завдання різного характеру (наприклад, підготовка окремих консультацій, або супровід судових справ), при цьому, оплата таких робіт має відбуватися після їх прийняття за результатом (після підписання відповідного акту прийому-передачі).  Замовник, на відміну від трудового договору, сплачує не робочий процес, а результат цього процесу. У процесі виконання цивільно — правового договору підрядник діє своїми силами і на свій страх і ризик. Як вже було сказано, даний вид договорів не відноситься до трудових, тому на підрядника не можуть поширюватися правила внутрішнього трудового розпорядку замовника (адже він не входить до складу трудового колективу), крім того, на нього не поширюються гарантії і пільги, передбачені трудовим законодавством  ( відпустка та ін.)

          У висновку хотілося б зауважити, що роботодавець повинен чітко розрізняти штатних співробітників і виконавців за цивільно — правовими договорами. Інакше, якщо при перевірці буде встановлено, що роботи, які виконуються за укладеними цивільно — правовими договорами відповідають вакантній посаді, виконуються регулярно, а виконавець підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку замовника, то договір можуть визнати трудовим, а всі виплати по ньому — зарплатою, з усіма витікаючими наслідками.

 

                                                                                             Інспектор з питань праці

                                                                                                      В.Оселедчик.