Воїни-інтернаціоналісти

Учасники локальних війн.

З 1979 по 1989 роки в складі обмеженого контингенту радянських військ проходили службу понад 600 тисяч військослужбовців і близько 21 тисячі цивільного персоналу. Під час виконання інтернаціонального обов'язку на землі Афганістану загинули понад 14600 військовослужбовців, близько 50 тисяч отримали поранення і каліцтва, 274 особи до цих пір вважаються зниклими без вісті. Орденами і медалями нагороджені понад 205 тисяч офіцерів, прапорщиків, солдат, а 73 військовослужбовця стали Героями Радянського Союзу. 

У афганській війні взяли участь 5500 чоловік із запорізької землі, загинули 127 воїнів, у тому числі двоє з них – Віктор Гнідий і Віктор Зобнін – михайлівчани. Десятки повернулися інвалідами. На Михайлівщині сьогодні проживають 74 воїна-інтернаціоналіста: 62 - афганців і 12 воїнів інших локальних війн: в Угорщині, Чехословаччині, Сирії, Іраку, В’єтнамі, Єгипті, Кореї.

Вже в мирний час пішли з життя 15 воїнів-інтернаціоналістів. Все, що зробили наші хлопці, виконуючи військовий обов’язок там, де було необхідно для Батьківщини, можна назвати одним об’ємним словом – Подвиг! Його траурне відлуння відгукнеться і через 20, 40, 70 років у серцях і душах однополчан та їх нащадків.

Гнідий Віктор Володимирович (1964 -1983)

Народився 5 січня 1964 року у селі Веселе Мелітопольского району.В Михайлівській СШ №3 навчався з 4 класу. Мріяв бути схожим на  свого дядька - Героя Радянського Союзу Івана Найдьонова. Після школи, закінчивши курси водіїв, працював у колгоспі імені Мічурина. 30 березня 1982 року Михайлівським РВК був призван до лав армії  і направлений на службу до Афганістану.18 травня 1983 року, виконуючи бойове завдання, проявивши стійкість і мужність, загинув. Нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки. Похований на центральному кладовищі в смт Михайлівка. На будинку де жив Віктор Гнідий у 1988 році відкрито меморіальну дошку.

Зобнін Віктор Флав'янович (1955 - 1981)

Народився 28 грудня 1955 року у Михайлівці. Після закінчення 8 класів Михайлівської восьмирічної школи вступив і в 1973 році закінчив Мелітопольське ГПТУ, працював токарем на компресорному  заводі. 8 травня 1974 років призваний Мелітопольським РВК на службу до лав Радянської Армії, після строкової служби залишився на безстрокову — отримав звання прапорщика. Літав у складі екіпажа АН-24 бортовим механіком. 13 листопада 1981 років під час виконання бойового завдання на території Афганістану, літак, на якому перебував Віктор Зобнін, потрапив у аварію — екіпаж загинув. Похований в смт Михайлівка.

Козарик Петро Дем'янович (1948 -1968)

Народився 21 лютого 1948 року в селі Антонівка Шумського району Тернопільської області. Після закінчення школи в селі Роздол Михайлівського району Запорізької області і залізничного училища в Запоріжжі працював на електровозоремонтнім заводі. 22 червня 1967 року призваний в ряди Радянської Армії, танкіст. Службу проходив в групі військ в ГДР. 21 серпня 1968 року військова частина, в якій він служив, була передислокована до Чехословаччину. 22 серпня 1968 року рядової     П. Д. Козарик загинув при виконанні військового обов'язку. Нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки. Ім'ям героя в Запоріжжі названа школа №44, його ім'я носить бригада, в якій він працював на електровозоремонтнім заводі, а в селі Роздол названа його ім'ям вулиця, на якій він жив. Похований в селі Роздол.